Макет Самозарядна гвинтівка Токарєва (СВТ)

Масагабаритні макети — це деактивовані для усунення можливості пострілу бойові зразки зброї. Вони зберігають повністю ідентичний оригіналу вигляд і можуть дати навички зі складання-розбирання зброї та догляду за нею (чищення, носіння і зберігання).

Самозарядна гвинтівка Токарєва була спочатку взята на озброєння РККА в 1938 році під позначенням НВТ-38, у зв'язку з тим, що раніше взята на озброєння автоматична гвинтівка Симонова АВС-36 мала низку серйозних вад. З досвіду експлуатації 1940 року було зроблено кілька полегшений варіант гвинтівки під позначенням НВТ-40. Випуск гвинтівки НВТ-40 триває аж до 1945 року, у першій половині війни — темпами, що наростали, потім — усе в менших і менших кількостях. Загальна кількість вироблених НВТ-40 становила приблизно півтора мільйона штук, включно з приблизно 50 000 штук у варіанті снайперської гвинтівки. НВТ-40 використовувалася в процесі Радянської-Фінської війни 1940 року та в процесі Великої Вітчизняної війни, водночас у ряді підрозділів вона була основною індивідуальною зброєю піхоти, але здебільшого видавалася тільки частини солдатів. Загальна думка про цю гвинтівку досить суперечлива. З одного боку, у Красній Армії вона місцями заслужила славу не надто надійної зброї, чутливої до забруднення й морозів. З іншого боку, у багатьох солдатів ця гвинтівка мала заслужену популярність за істотно більшу, ніж у гвинтівки Мосина, вогневу міць. Крім того, і фіни, і німецькі дуже цінували трофейні НВТ, німецьки навіть прийняли цю гвинтівку як обмежений стандарт і видавали захоплені у формі трофеїв НВТ своїм військам. Американці також досить високо Дресивали про НВТ-40. Я пояснюю це насамперед двома чинниками — низькою загальною підготовкою основної маси солдатів піхоти в Красній армії, низьким рівнем обслуговування зброї в суворих умовах фронту (включно з неякісні та/або непіддатливі мастильні матеріали), а також широким використанням у патронах порохів американського виробництва (постачальних по Ленд-лізу), які тиснуть велику кількість нагару. До речі, такі проблеми 20 роками пізнішекли й молоду американську гвинтівку М16 у В'єтнамі, що не завадило їй згодом стати одним із найкращих зразків у своєму класі у світі.

Багато підрозділів і окремі солдати Червоної армії, що мали достатню підготовку, зокрема морська піхота, дуже успішно використовували НВТ аж до кінця війни. Снайперський варіант СВТ-40 поступався за купчастістю й ефективною дальністю стрільби снайперській гвинтівці Мосина обр 1891/30 років.